Артроскопія

Пошук по сайту:

Из-за наличия вирусов сайт перенесён на http://chernivtsy.hut2.ru/

Ми – двадцятилітні

Ми двадцять років крокували Свідомо обраним шляхом. Ми двадцять літ своєму місту Служили словом і пером. За пережитим не сумуєм - Була ж прекрасна то пора. Що залишаємо нащадкам? - Слова любові і добра. Родина наша журналістська У ногу з містом завше йшла. Ми горді тим,що наша праця В його здобутки увійшла. Часопис плив у руслі часу І віддзеркалював свій час. Гніздом родинним, другим домом Він був для кожного із нас. Літа тут кращі промайнули, Немов троянди одцвіли… Тут гартувались наші пера, Тут ми мужніли і росли. Ми двадцять років шліфували Наш чернівецький давній брук. І весь цей час разом із містом Нас вів Микола Федорук. Були в нас темні й світлі смуги - Зізнатись хочемо ми вам. За те, що ми їх подолали,- Спасибі нашим ворогам! За те складаєм Богу дяку, Що ми серцями молоді, Що нам міська кохана влада Не заважала у труді. Ми не шукали привілеїв - В життя розбурханій ріці, Навпіл печаль і радість міста Ділив часопис "Чернівці". Якби життя звеліло знову Новий зробити вибір нам, Ми б, не вагаючись, обрали Служіння рідним Чернівцям. Колишні й нинішні творці газети міста "Чернівці"


  • як поживаєш, чернівчанине?

Таку рубрику «Чернівці» запровадили зовсім нещодавно. І, сподіваємося, це добрий знак, що в ювілейному номері ми розповімо про людину, котра присвятила своє життя служінню Богові... Трішечки зраджуючи традиції, нинішню публікацію, по-перше, подаємо у формі інтерв'ю, а по-друге, називаємо місце роботи свого співрозмовника. Річ у тім, що нинішній візаві - з одного боку, звичайний, як і кожен з нас, городянин, а з іншого, людина, думки і судження котрої ми б воліли передати читачеві з перших уст. Отже, знайомтеся: отець Микола ЩЕРБАНЬ - настоятель церкви Трьох Святителів.
…Чомусь уява малювала величного, навіть дещо монументального чоловіка у мантії, а назустріч вийшов жвавий мало не юнак і бадьоро запитав: "Про що розмовлятимемо?" "Про те, як живеться звичайному чернівчанину, - пояснили ми. - Це - новий проект нашого часопису." "А у нас і такі газети є? Приємна новина!"


Шановний пане редакторе!

Мав нагоду бути у Вашій редакції ще в часи, коли приїжджав у творче відрядження до Чернівців. Це була короткотривала, але дуже пам'ятна для мене зустріч. Тоді Ви допомогли зібрати багато матеріалу про життя та творчість славетного буковинського музиканта Володимира Івасюка. До речі, з Володею я познайомився, коли працював на обласному телебаченні. Тут, окрім усього, я ще й вивчав українську мову, котрою зараз непогано володію і навіть пишу книги. А спонукав мене до цього тодішній режисер буковинської телевізії Василь Михайлович Селезінка. Шановний батоно Василю! А ще я вдячний тобі за те, що ти відкрив для мене красу буковинської землі. Тут я почерпнув багато творчих задумів і сюжетів. Незабутні враження залишились у моїй пам’яті і після навідин до твого родинного села Вікна. Я навіть написав казку про оселю твоїх батьків і назвав її "Будинок з троянд." Вітаю очолюваний тобою колектив з досягненням двадцятилітнього віку. Бажаю всім працівникам горіти, як палає протягом літа невгасима полонинська ватра!
Гурам Петріашвілі, грузинський письменник, щиро залюблений в Україну та Буковину зокрема, ваш симпатик


Віншую колектив газети "Чернівці" зі славним двадцятиліттям!

Вам нічого червоніти за свої слова, думки і шпальти, бо ви творили їх з любов'ю до рідного міста, наповнювали теплом та щирістю власних сердець. І вам за це неодмінно воздасться! Бажаю сил та наснаги на творення нових матеріалів. Головну оцінку вашій праці виставить час. Мені ж віриться, що вона буде високою і обнадійливою.
Марія Матіос, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка, Почесна громадянка Чернівців


  • Василю Бабуху, головному редактору газети "Чернівці", заслуженому журналісту України.

ДОРОГИЙ ЗЕМЛЯЧЕ!

Щиро здоровлю з двадцятиліттям газети "Чернівці!" Найперше вітання - журналістам, котрі творять її. Нехай ваші пера несуть людям лише добро й правду! Нехай ваші слова будять у душах чернівчан щиру любов до свого чудового міста та палке бажання зберегти й примножити його величну красу. Нехай за Чернівцями ще довго зберігається високе звання пісенної колиски України. Гордий тим, що свого часу тут пройшла моя юність, що тут я став співаком, що звідси простелилася у світ мистецтва моя творча стежка. Бажаю вашому колективу передусім наснаги й творчого горіння, а заодно здоров'я та щастя! Нехай осіняє вас своїми крильми жар-птиця творчості й нестримного мистецького пошуку! Розраховував зустрітися з вами в день ювілею газети. На жаль, у ці дні перебуваю на зарубіжних гастролях і змушений витримувати умови контракту, укладеного із своїми замовниками. Та обіцяю, що неодмінно підніму чару доброго вина за ваше благополуччя та процвітання. А зустріч доведеться перенести на початок наступного року, коли планується мій черговий приїзд на Буковину. Тоді й повеселимося і заспіваємо разом.
З повагою Василь Герелло, народний артист Росії (Санкт-Петербург, Маріїнський оперний театр)

Теми дня. У нашому місті.

  • Нинішнього листопада Назарію Яремчуку виповнилося б 59. Наступного року до 60-ліття народного артиста України проведуть низку заходів - і у Києві, і у Чернівцях.

Назарій Яремчук оживе ... у фільмі, монетах і навіть, можливо, у конкурсі

А поки що місто згадає прославленого співака 30 листопада міським фестивалем української сучасної естрадної пісні ім. Назарія Яремчука. Імпреза відбудеться в оновленій залі Чернівецької філармонії. Цього разу це свято пісні дещо змінилося: відтепер у ньому можуть брати участь не лише ресторанні музичні колективи, а й всі бажаючі аматори-виконавці.
- Відколи не стало Назарія Яремчука, вже проведено 12 фестивалів музичних колективів барів, ресторанів та кафе, присвячених дню народження відомого артиста, - розповідає заступник начальника управління культури Чернівецької міської ради Галина Крупа. - Цього ж року вирішено зробити фестиваль міським і залучити до його участі не лише колективи, які працюють у ресторанах. Правда, й надалі обов'язковою умовою залишається виконання учасниками однієї із пісень Назарія Яремчука. Цьогоріч у фестивалі візьмуть участь більше десятка виконавців та колективів, у числі яких п'ятеро представлятимуть Чернівці. Окрім обов'язкового твору з репертуару Яремчука, учасникам рекомендується включати до свого виступу пісні сучасних українських композиторів. Варто зауважити: вік учасників фестивалю - від 16 років. А допоки місто зайняте організацією міського фестивалю, приуроченого 59-й річниці від дня народження Назарія Яремчука, на рівні області вже розпочали підготовку заходів до відзначення 60-ліття співака. І вже навіть засідав спеціальний оргкомітет. Як розповів "Чернівцям" начальник управління культури Чернівецької ОДА Іван Петрусяк, співака згадуватимуть чи не протягом всього наступного 2011 року:
- Буде вечір-спогад в обласній філармонії. Він планується на 2 грудня, оскільки у день народження співака у Києві його сини проводитимуть фестиваль "Родина". Також передбачено тематичні та музично-літературні вечори, ретроспективний показ телевізійних програм за участю співака, встановлення меморіальної дошки на приміщенні обласної філармонії, в якій він працював. Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія планує зняти про артиста фільм. Оргкомітетом розглядалася і пропозиція щодо заснування обласної стипендії імені Назарія Яремчука з метою підтримки молодих естрадних виконавців. До першого березня організаційний комітет має визначитися й з тим, чи відбудеться у Вижниці конкурс української естрадної пісні ім. Назарія Яремчука. Такий конкурс відбувся у рідному краї артиста ще у 90-х. Чи вдасться його відновити знову, стане відомо вже незадовго.
Наталка ФЕЩУК

Довідка "Чернівців"
Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області. В селянській родині був четвертою дитиною. Батько - тенор, співав у церковному хорі, мати теж добре співала та ще й була неперевершеною акторкою у Вижницькому народному театрі. 1969 року закінчив Вижницьку середню школу і спробував вступити на географічний факультет Чернівецького університету, проте невдало. 1975 року таки закінчив його. 1988 року закінчив Київський інститут культури. У 1970 році став солістом вокально-інструментального ансамблю "Смерічка". У 1981 році на Міжнародному конкурсі естрадної пісні "Братиславська ліра" завоював три нагороди: головний приз слухачів, приз ЦК комсомолу Словаччини, приз за артистизм. У 1985 році - дипломант Всесоюзного фестивалю молоді і студентів у Москві. У 1996 році митцеві присуджено Шевченківську премію (посмертно). Найвідоміші пісні Назарія Яремчука: "Незрівняний світ краси", "Гай, зелений гай", "Батько і мати", "Гей, ви, козаченьки", "Горобина", "Горнусь до тебе, Україно", "Забудеш", "Запитай у серця", "Зачаруй", "Квітка-розмарія", "Килим з маків", "Оркестр природи", "Писанка", "Полісяночка", "Стожари", "Смерекова хата", "Троянда у вазі", "Світ неповторності"...


  • Спочатку трохи історії. Міське комунальне підприємство "Аптека №2", розташоване в одному з найстаріших приміщень, збудованих на початку минулого століття в 1900 році, в заповідній історичній центральній частині міста на вул. О. Кобилянської, 43 (стара адреса - вул. Геренгассе, 37).

Як міський голова Микола федорук став хрещеним батьком чернівецьких малюків!

Згідно з матеріалами Українського спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту, чотириповерховий житловий будинок був споруджений на початку ХХ століття в стилі неокласицизму на замовлення родини Шимоновичів. Свого сучасного виду будівля набула після реконструкції, проведеної у 1928 році. Будинок аптеки є пам'яткою архітектури і втіленням історії розвитку фармацевтичної справи в місті Чернівці. В аптеці збережено меблі, аптечний посуд, документальні експонати, які дійшли до нашого часу, але потребували реставрації. Була також необхідність у ремонті самого будинку. З метою збереження архітектурної пам'ятки міста та відновлення історії фармацевтичної справи міська рада ініціювала відтворення аптеки-музею. Було розроблено архітектурний проект торгової зали аптеки, складено проектно-кошторисну документацію з ремонту та переобладнання приміщень, проведено реставрацію меблів, розміщених у торговій залі, зібрано експонати аптечного обладнання та посуду: латунну ступку для виготовлення ліків ХІХ століття та дві мідні ступки початку ХХ, спиртометр для вимірювання міцності спирту 1910 року випуску, штангласи для зберігання рідких лікарських форм, а також машинка для виготовлення пігулок початку ХХ століття - всього 86 експонатів. Зібрано фармацевтичну літературу з виготовлення лікарських форм, що видавалася, починаючи з 1910 року. Результатом спільної наполегливої праці багатьох фахівців стало урочисте відкриття діючої аптеки-музею, що відбулося в рамках святкування Дня міста в 2003 році. За час роботи аптеки-музею її відвідали громадяни Австрії, Німеччини, США, Ізраїлю, Румунії та інших країн, що посприяло налагодженню тісніших контактів з органами місцевого самоврядування різних країн. Пам'ятка архітектури та аптечної справи приваблює багатьох туристів. Сьогодні заклад успішно поєднує функцію забезпечення ліками мешканців обласного центру та ознайомлення їх з історією розвитку фармацевтичної справи в місті Чернівці. Згідно з чинним законодавством необхідно поновлювати дію ліцензії на роздрібну торгівлю та право індивідуального виготовлення в умовах аптеки лікарських засобів за рецептами лікарів через кожні п’ять років. Установою, що видає ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами та виробництво (виготовлення) в умовах аптеки, є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів (м. Київ, проспект Перемоги, 120). За два місяці до закінчення дії ліцензії МКП "Аптека №2" підготувала відповідний пакет документів і направила їх у Держлікінспекцію Чернівецької області. Вказані документи не були погоджені в зв'язку з тим, що наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 3 березня 2009 року №44/27 затверджено нові ліцензійні умови для аптек, які збудовані винятково за типовими проектами і не враховують умови аптек, які знаходяться в історичній забудові. У зв’язку з цим постало питання перепланування аптеки під нові діючі ліцензійні умови. На неодноразові звернення колективу в різні інстанції, в тому числі і в Кабінет Міністрів України, надходили формально-бюрократичні відписки, незважаючи на прогалини в нормативних актах, які не враховують специфіку роботи аптек в історичній забудові міста. Це призвело до несвоєчасного отримання ліцензії, термін дії якої закінчився 2-го лютого 2010 року. У зв'язку з цим аптека була закрита протягом лютого місяця, чим були завдані значні збитки. За всі роки свого існування аптека була тільки прибутковою. Після офіційного звернення колективу МКП "Аптека №2" до міського голови Федорука Миколи Трохимовича було надано дієву допомогу. А саме:
1. Призначено замовником по цьому об'єкту управління капітального будівництва департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради (начальник управління - В.Г. Бабчук).
2. Виготовлено і погоджено у встановленому порядку проект та кошторис на виконання будівельних робіт з відповідними розділами по архітектурно-планувальній системі, сантехніці, газо- та електропостачанню (директор інституту "Чернівціагропроект" - Галайко Г.М., головний архітектор проекту - Коротун І.В.).
3. Призначено виконавцем вказаних робіт будівельну організацію ТДВ "Буковинський ремонтник" (директор - Галиць А.В.).
4. Здійснено фінансування проектних, будівельних та інженерних робіт Чернівецькою міською радою. Проектування і реконструкція об'єкта без змін несучих конструкцій забезпечують його міцність, надійність і безаварійність у процесі експлуатації. Упродовж багатьох років минулого століття заклад був знаний як спеціалізована аптека "Матері і дитини", в народі її ще називали "дитячою". Не одне покоління чернівчан отримувало тут якісні та своєчасні послуги. "Аптека № 2" виготовляє ліки для маленьких громадян і понині. За рецептами медиків також постійно звертаються сюди й різні категорії дорослого населення Чернівців та області. Крім того, аптеку часто відвідують жителі Тернопільської, Івано-Франківської, Хмельницької областей та Республіки Молдова. Продовжуємо успішно виготовляти ліки і зараз, покриваючи значні збитки, які були допущені з вищеназваних причин. 2010 рік теж закінчимо з прибутками. Колектив МКП "Аптека №2" щиро вдячний Вам, шановний Миколо Трохимовичу, за Ваш гуманний і мудрий підхід до вирішення проблем, які постали перед колективом аптеки і нині, а також під час створення на її базі в 2003 році музею.
За дорученням колективу Валентина Кавердинська, завідувач МКП "Аптека №2", провізор вищої категорії


  • з україною в серці
Сучасний Паганіні і зять відомого українського політика

Виступаючи в Україні, заслужений артист України, скрипаль-віртуоз Василь Попадюк не омине й Чернівців: 26 листопада його концерт відбудеться у драмтеатрі.

Майбутній маестро народився, жив і отримував музичну освіту в Україні. Зараз разом із дружиною Соломією - дочкою політика Степана Хмари - та трьома доньками проживає в Канаді. Ім'я Vasyl Popadiuk сьогодні знають у всьому світі - завдяки неперевершеному таланту. Йому аплодували королі, перші особи багатьох країн, багаті та знамениті люди... На своїх концертах Попадюк збирає повні зали. Вважають, що він створив свій власний жанр, поєднавши класичну слов'янську, фольклорну, циганську, популярну музику та джаз.
Незважаючи на нинішнє місце проживання, Василь Попадюк завжди був і залишається українцем - свідомим українцем. Ще навчаючись у Київській музичній школі імені Лисенка для обдарованих дітей у далекому 1981-му, намалював там на стіні тризуб, за що його батька (теж артиста і теж Василя Попадюка) не випускали за кордон. Цікава деталь: покійний тато скрипаля - гуцул, родом із села Мишин Коломийського району, народний артист України, керівник знаменитих "Троїстих музик", об'їздив із гастролями весь світ. До слова, у Коломиї його іменем названо вулицю. Мати музиканта-віртуоза - галичанка, за професією - хореограф. І хоча Попадюк народився у Львові 16 січня 1966 року, однак вже у тому ж році його батьки переїхали до Києва, тому скрипаль вважає себе киянином. Там закінчив школу, вступив до Київської консерваторії, був призваний до армії. Служив у столиці - в ансамблі пісні та танцю. А в Чорнобилі не раз давав концерти для ліквідаторів аварії. Тривалий час Василь Попадюк працював у Москві. Коли повернувся, грав у батьковому ансамблі "Гопак". Гастролював у Франції, Америці, Канаді. В 1997 році, після виступу в країні Кленового листа, залишається там. Найбільше визнання прийшло до скрипаля після участі в концертах "Канадійської національної виставки", де познайомився з відомим канадським гітаристом грецького походження Павлом - власником двох золотих СD. Невдовзі обидва музиканти записують спільний компакт-диск і починають разом концертувати - в Канаді і США. Василь Попадюк виступав також із відомими світовими виконавцями, зокрема з Хуліо Іглесіасом, Яном Гілланом, сліпим музикантом-гітаристом Джефом Хілі... Без сумніву, Василь Попадюк щасливий у творчості: він грає на 15 музичних інструментах, має власну концертну групу "Папа Дюк", чотири власні СD, так звану розкрученість на Заході. Щасливий він і у родині: дружина Соломія закінчила факультет романо-германської філології Львівського національного університету ім. Франка. Зараз займається і лінгвістикою, і журналістикою, працює перекладачем, адже знає кілька іноземних мов. Багато їздить по світу. Кілька місяців тому у подружжя народилася третя донька...
Наталка ФЕЩУК

Акценти. ЮВІЛЕЙ.

  • Посаджені декілька років тому Павлом Коцобаном деревця сибірського кедра вже помітно виросли, створюючи на подвір'ї поліклініки приємну й корисну фітонцидну ауру.
Дім здоров’я, добра і краси

До 20-ліття заснування Чернівецької міської поліклініки №3.
…22 листопада 1990-го. Захмарене небо зрошує Південно-Кільцеву холодною мжичкою. Та негода не в змозі зіпсувати приємних подій. У будинку за номером 14 ще пахнуть свіжою фарбою стіни. Лишень завершили відмивати мармурове покриття від будівельних розчинів, а на порозі - перші пацієнти. Захоплено розглядають просторі холи із красивими панно, зручними м'якими меблями. Усе це - для них?.. Так відкривалася медико-санітарна частина заводу "Кварц", яка згодом стане міською полі-клінікою №3. Починали із 540 відвідувань за зміну. Чотири здоровпункти були створені для надання медичної допомоги працівникам заводу "Кварц", тресту "Чернів-цібуд", членам їхніх сімей та населенню прилеглого житлового мікрорайону. А вже за два роки - вперше у Чернівцях - тут було відкрито відділення денного стаціонару, яке виросло із 5 ліжок до 27. Донині ним успішно керує Н.В.Савіцька. У 2001 році, рішенням сесії міської ради, медсанчастина заводу "Кварц" набула нового статусу - комунальної медичної установи з назвою "Міська полі-клініка № 3". У той же період у закладі (знову ж таки вперше на місцевих теренах) створено відділення загальної практики - сімейної медицини в кількості трьох дільниць; на сьогодні їх - вдвічі більше. Начмед полі-клініки Валентина Федоряк із приємністю констатує, що довіра населення до сімейної медицини не тільки не зменшилась, а навіть зросла. Спочатку пацієнти сумнівалися: як це один лікар - терапевт чи педіатр за базовою освітою - може вести неврологічного, травматологічного, хірургічного хворого… Як показала практика, цілком може. Якщо ж має сумнів у діагнозі чи виборі засобів лікування, звертається до фахівців другого рівня терапевтичного та хірургічного профілю - науковців медуніверситету, які працюють на базі поліклініки і які врешті візьмуть на себе й відповідальність за наслідки лікування. За їхніми консультаціями, призначеннями сімейний лікар лікує хворого до повного одужання. Відтак, зменшилася черга до вузьких спеціалістів - для повторного огляду чи елементарної перев'язки. Все роблять сімейні лікарі та сімейні медсестри. Свій позитив сімейна медицина виявила під час минулорічної епідемії грипу. Зайшовши в одну квартиру, сімейний лікар обслуговував усю сім'ю. Призначивши лікування, приміром, хворій дитині, на яку було зроблено виклик, профілактично оглядав решту членів родини. Так упереджувалося розширення кола інфікування населення. Звичайно, для самих лікарів це - додаткове навантаження, яке у зарплаті практично не враховано... Недостатньо цінує держава і фахівців лабораторної справи. Обсяг роботи величезний, фінансова компенсація мізерна. А поміж тим, лабораторне відділення поліклініки № 3 - предмет її гордості. Адже вона - чи не єдина в нашому місті поліклінічна лабораторія, яка виконує аналізи не лише клінічні, а й біохімічні. (Навіть третя міська лікарня не має такої можливості.) І хоча дослідження тут здійснюються переважно з допомогою реактивів, тобто ручним способом, сумніватися в їхній коректності немає підстав. Адже тут працюють спеціалісти з великим досвідом роботи і високою кваліфікацією, яку систематично підтверджують під час акредитацій, планових і позапланових повірок та перевірок, перехресних досліджень тощо. Сьогодні діяльність поліклініки № 3 забезпечують 185 працівників. Із них - 13 дільничних терапевтів та 6 лікарів загальної практики - сімейної медицини. Заклад обслуговує 26 тисяч чернівчан, з них дітей -1237. Щирою повагою й безмежною довірою пацієнтів користуються лікарі-невропатологи В.М. Клим, Ж.В. Наумець, нефролог С.Д. Прокопів, сімейні лікарі О.А. Колосова, Л.П. Щербак, дільничні терапевти М.І. Погодіна, І.П. Воробйова, Л.А. Мінова. Пишається третя міська поліклініка і своїми вузькопрофільними лікарями. Це - хірург О.Й.Масюков, невропатолог С.П. Морозова, отоларинголог Д.Ф.Марусяк, ендокринолог А.А.Ракова, професійний авторитет яких поширюється на всі Чернівці. Саме в цій поліклініці фахово зростали, а тепер є поважними вченими та організаторами охорони здоров'я доценти Чернівецького медуніверситету Марина Гаєвська та Володимир Рева, головний лікар міської поліклініки № 1 Володимир Багрій, поліклініки № 5 - Тетяна Коломоєць, обласного будинку дитини - Людмила Філі-пець, завідувач ревматологічного відділення лікарні № 3 Тетяна Захарчук, начмед обласного кардіодиспансеру Ірина Маковійчук, а також головний спеці-аліст із сімейної медицини Головного управління охорони здоров'я у Чернівецькій області Любов Крикливець - колишній перший сімейний лікар поліклініки №3. 2009 року заклад успішно пройшов акредитацію із присвоєнням вищої квалі-фікаційної категорії. І в цьому - велика заслуга всього колективу, вважає головний лікар Павло Коцобан, котрий очолює поліклініку з часу її створення. Звичайно, зізнається, є і проблеми, котрі пов'язані насамперед з необхідністю оновлення лікувально-діагностичного обладнання. Адже від цього значною мірою залежить якість обслуговування. Потрібні більш сучасні рентгенапарат, апарат ультразвукового дослідження, біохімічний аналізатор. При цьому Павло Дмитрович із захопленням розповідає про те, що у поліклініці є прилад для надання допомоги хворим із легеневою патологією. Приміщення, в якому він знаходиться, відповідає всім належним умовам. Ефект від процедур ще ліпший, аніж у підземних печерах популярного закарпатського санаторію "Солотвино". Бо там дихають лише випарами солі, а тут, окрім натрію хлору, є ще й інші елементи - калій, магній, кальцій, фтор… Найкращі результати досягаються у групах, коли люди активно спілкуються, декламують чи, особливо, співають. Це стимулює роботу дихальної системи, пояснює Павло Дмитрович. Треба, каже, домогтися гіпервентиляції в легенях. Щоправда, наразі апаратура ця використовується в індивідуальному порядку, бо зібрати в одночасся цілу групу виявилося практично неможливим. Хоча пацієнтів, котрим показано таке лікування, на обслуговуваній території є досить багато. Адміністрація полі-клініки продовжує шукати реальні виходи, одним із варіантів яких може стати організація аматорського вокального колективу з числа пацієнтів. Тим більше, що необхідним досвідом володіє чимало працівників поліклініки. Приміром, завідувач терапевтичного відділення Олена Дмитрівна Гречко, яка протягом багатьох років є активісткою співочого гурту "Козацька берегиня". Нещодавно він отримав звання народного, а в час наших останніх навідин у поліклініку брав участь у записі чергової програми Оксани Пекун «Фольк м’юзік» на Першому національному телеканалі. Для цього відповідального ви-ступу колектив підготував народну пісню «Господиня» в обробці О. Жукова. У репертуарі берегинь є також чимало древніх гуцульських колядок, які Олена Дмитрівна збирає у рідному селі на Косівщині. Охоче співають їх і працівники поліклініки у дні різдвяних свят. Тоді навіть паці-єнти збігаються послухати, а то й поспівати разом. Так лікується і душа. Це - добра ознака відродже-ння у нашому місті українських національних традицій, радіє головний лікар. Про його власну патріотичну налаштованість говорить така деталь: на стіні маленької відпочинкової кімнатки, що поряд із кабінетом Павла Дмитровича, висить старенький бессарабський килимок. Виткані маминими руками лапаті ружі на чорному фоні нагадують про дитинство… А образ Спасителя надихає на добрі вчинки. Допомога людям - стержень життя Павла Коцобана. Він постійно дбає про поліпшення умов роботи своїх працівників. Якось помітив, що медсестра кабінету долікарського огляду, вже удвадцяте від ранку вимірюючи пацієнтам тиск, ледве стискує грушу апарата. Невдовзі під її столом з'явився прилад, який накачує повітря у манжетку автоматично. Господарське око головного - скрізь. І в цьому - один із чинників успішної діяльності поліклініки.
Олександра ТАРНОВСЬКА
Фото автора

Офіційно. Пенсійний кур’єр.

ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ЛІКВІДОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ – ГАРАНТІЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТРУДОВОГО СТАЖУ ЛЮДИНИ

Відомо, що гуманність суспільства вимірюється його ставленням до соціально найменш захищених верств населення. Зрозуміло, що йдеться про пенсіонерів та людей, зусиллями яких роками створювалися сьогоднішні блага. Здобуття людиною, виснаженою трудовими буднями, довгоочікуваного статусу пенсіонера - справа не проста. Перша проблема, з якою стикається літня людина, - це підтвердження свого трудового стажу. І добре, якщо підприємство або установа, де вона працювала, функціонує й далі. Якщо ж воно припинило своє існування, то документи з особового складу, які накопичилися за попередню діяльність і термін зберігання яких складає 75 років, передаються до правонаступника. Коли ж воно ліквідовується без правонаступника, законодавство передбачає передачу цих документів до Трудового архіву, який створюється відповідним органом місцевого самоврядування: міською, районною, сільською радами. Тут уже багато чого залежить від керівництва і депутатського корпусу ради, від розуміння ними реальних потреб громадян. Трудовий архів - це установа для централізованого тимчасового або постійного зберігання документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду. До Трудового архіву звертаються громадяни передпенсійного та пенсійного віку для того, щоб підтвердити стаж роботи в уже фактично ліквідованому підприємстві. Це дуже важливе та актуальне питання для багатьох громадян, адже без належного оформлення та подальшої передачі документів на довготривале зберігання до архівних відділів, сотні громадян не зможуть реалізувати право призначення, перерахунку пенсії та оформлення пенсій на пільгових умовах. Трудовий архів займається прийомом та збереженням документації ліквідованих підприємств, необхідної для призначення пенсій, надає довідки про стаж роботи громадянам при досягненні ними пенсійного віку, довідки для перерахунку пенсії та нарахування пенсій на пільгових умовах, довідки про заробітну плату тощо. Останнім часом проводилась ліквідація багатьох підприємств, спогадами про які залишається лише купа паперу, але кожен папірець - це документ, це доля людини, її трудове життя. І дуже прикро, що через відсутність цих даних страждають наші співгромадяни. Слід зауважити, що за зберігання трудового архіву, який передається архівній установі внаслідок банкрутства підприємства, чинним законодавством стягнення плати не передбачено. Саме з такою проблемою зіткнулися колишні працівники Закритого акціонерного товариства "Восход", яке розташоване за юридичною адресою: м. Чернівці, вул. Чкалова, 34, та яке перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівців. На даний час на підприємстві провадиться ліквідаційна процедура за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (спрощена процедура ліквідації). Ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого Шевчука Т.І. Однією із основних перешкод для завершення ліквідаційної процедури є питання передачі архіву підприємства для зберігання в архівну установу. Для передачі архіву в установленому порядку для збереження до архівної установи виникає необхідність в його упорядкуванні, проте в основному таке питання вирішено, архівні документи переважно є упорядкованими. Фактично архівна документація підприємства "Восход" на даний час перебуває в приміщеннях на вул. Миру, 19, що у місті Чернівці, які належать іншим особам. Збереження архівних документів закритого акціонерного товариства "Восход" дасть змогу сприяти захисту пенсійних прав громадян, які раніше працювали на підприємстві. До управління неодноразово зверталися колишні працівники підприємства з проханням витребувати довідки про роботу, заробітну плату та інше, які є вкрай необхідними для призначення чи перерахунку пенсій колишніх працівників "Восходу". Сприяти вирішенню проблеми з оформленням та видачею довідок таким особам намагалися й працівники головного управління Пенсійного фонду. Але відсутність у ліквідатора фінансових можливостей для залучення архівних працівників для пошуку відомостей з метою видачі довідок, а також відсутність печатки унеможливлює задоволення потреб таких осіб, що, в свою чергу, позбавляє їх можливості реалізувати власне право на повноцінне пенсійне забезпечення. Наслідком таких непоодиноких випадків є певна соціальна напруга. В більшості випадків це відчуває управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівців, адже більшість пенсіонерів ЗАТ "Восход" проживає саме в цьому районі і підприємство знаходиться на території Першотравневого району м. Чернівців. Вирішення такої ситуації можливе тільки шляхом передачі трудових документів банкрута до міського Трудового архіву та подальшої видачі людям відповідних довідок цією установою. Робота зі збору документів триває, і слід використати всі наявні можливості, аби документація колишніх підприємств була передана на зберігання до архіву.
Тетяна Чорней, начальник юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівців


Борги слід повертати

Важливою ділянкою роботи управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м.Чернівців є погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Адже несплата страхових внесків сьогодні не дає можливості зараховувати періоди трудової діяльності до страхового стажу і, як наслідок, громадяни отримують пенсію, яка не відповідає їхнім сподіванням. Заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ та організацій Садгірського району станом на 01.11.2010 р. склала 3272,7 тис.грн. Порівняно з початком року, загальна сума заборгованості збільшилась на 781,7 тис.грн, або на 31,4%. Заборгованість економічно активних підприємств району складає 1734,7 тис.грн, а платників, котрі підпадають під дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - 1538,0 тис.грн. На обліку в управлінні перебуває 4 підприємства, які підпадають під дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": ВАТ "Чернівцім’ясопромсервіс" (борг - 685,2 тис.грн), КП "Чернівецький дріжджовий завод" (борг - 72,4 тис.грн), ТОВ "Блікс"(борг - 60,9 тис.грн), Чернівецьке об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (борг - 873,6 тис. грн). Проблема полягає в тому, що процедура визнання банкрутом та ліквідація підприємства може тривати роками, а протягом цього часу борги безперервно зростають. При цьому страждають працівники збанкрутілих підприємств, адже вони, поки не погашено борги, не можуть зарахувати роки роботи на своєму підприємстві до страхового стажу. Серед найбільших під-приємств Садгірського району з дієвим статусом боргу найбільшу заборгованість зі сплати страхових внесків мають: дослідне господарство "Центральне" (борг - 661,4 тис.грн), Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (борг - 460,4 тис.грн), МПП "Сік’юріті форт" (борг - 269,7 тис.грн). Спеціалістами управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м.Чернівців постійно проводиться відповідна робота, направлена на погашення заборгованості до Пенсійного фонду. Запроваджено надсилання звернень до відповідних міністерств та відомств щодо вжиття заходів впливу до керівників підприємств-боржників, які мають відомчу підпорядкованість. У поточному році надіслано 5 звернень. До правоохоронних органів подано пакет матеріалів про притягнення до кримінальної відповідальності порушника пенсійного законодавства. Актуальним залишається питання сплати страхових внесків та недопущення заборгованості до Пенсійного фонду України фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), які зобов'язані сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, встановлений статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". Мінімальний страховий внесок для зазначених осіб за місяць становить у: липні-вересні - 294,82 грн; жовтні-листопаді - 301,12 грн; грудні - 306,10 грн. Сплата страхових внесків зазначеними особами здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року; за жовтень - грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року. За підсумками року фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним року). У більшості випадків заборгованість зі сплати страхових внесків накопичується не через складне матеріальне становище суб'єктів підприємницької діяльності, а через ігнорування законодавства. А зростання заборгованості перед Пенсійним фондом становить загрозу не тільки соціальному забезпеченню сьогоднішніх пенсіонерів, але й обмежує соціальні права та гарантії працюючих громадян.
Наталія Бесага, заступник начальника управління - начальник відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м.Чернівців


Що потрібно знати

фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування про сплату внесків до Пенсійного фонду в 2010 році
- Які зміни відбулися у сплаті страхових внесків для платників спрощеної системи оподаткування?
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), з липня 2010 року сплачують страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску за себе та членів сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
- Як визначається мінімальний страховий внесок?
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання доходу. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, щомісячний мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:
липні - вересні - 294,82 грн;
жовтні - листопаді - 301,12 грн;
грудні - 306,10 грн.
- Як визначити суму, яку необхідно перерахувати до Пенсійного фонду, адже частина страхових внесків вже перерахована у складі єдиного чи фіксованого податків?
Приклад 1. Розмір фіксованого податку - 100 грн за кожний місяць. Частина фіксованого податку, що надходить до Пенсійного фонду, становить 10 грн за кожний місяць (10% від суми фіксованого податку). Враховуючи, що розмір мінімального страхового внеску за липень становить 294,82 грн, сума місячної доплати, яку необхідно здійснити, складе 284,82 грн (294,82 - 10,0).
Приклад 2. Розмір єдиного податку - 200 грн за кожний місяць. Частина єдиного податку, що надходить до Фонду, становить 84 грн за кожний місяць (42% від суми єдиного податку). Враховуючи, що розмір мінімального страхового внеску за липень становить 294,82 грн, сума місячної доплати складе 210,82 грн (294,82 - 84,0).
- Чи є обмеження у сплаті страхових внесків?
Особи мають право самі для себе визначити розмір страхового внеску, який не може бути більший за розмір страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Оскільки на сьогодні максимальна величина становить 13320 грн, щомісячна сума самостійно встановленого внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, у 2010 році не може перевищувати 4422,24 грн.
- Які терміни сплати страхових внесків?
Страхові внески сплачуються у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року; за жовтень-грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року. Однак з метою зменшення фінансового навантаження на платника рекомендуємо сплачувати внески помісячно.
- Що необхідно зазначати у платіжному документі при перерахуванні коштів на рахунки Пенсійного фонду?
У платіжному документі платник повинен зазначати: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, місце державної реєстрації та період, за який сплачуються внески. За відсутності ідентифікаційного номера зазначається серія та номер паспорта. Сплата внесків платниками, що перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців, здійснюється на рахунок 256073063756 управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців, відкритий в обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО-356334 код 21430532.
- Які заходи вживатимуться до осіб, які не сплатять пенсійні внески?
Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження. Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
- Чи повинні платники спрощеної системи оподаткування звітувати перед Пенсійним фондом?
За підсумками року (до 1 квітня наступного за звітним роком), зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт за формою, згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 р. №26-1. За додатковою інформацією щодо сплати внесків до Пенсійного фонду можна звернутись за телефонами 55-91-09,55-62-52.
Ольга Лахман, головний спеціаліст відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців

Ракурс

  • Хіба не краще було б, якби я залишився біля буків моєї вітчизни?
    Пауль Целан

Фуга зі стогону душ

Хіба не краще було б, якби я залишився біля буків моєї вітчизни? Пауль Целан Цивілізований світ уже давно визнав його класиком європейської поезії, одним із найбільших і найоригінальніших продовжувачів авангардистських традицій у мистецтві Слова. Народився поет у Чернівцях, за кілька кроків від того місця, де нині стоїть пам'ятник йому, в освіченій німецькомовній єврейській родині - типовій для тодішнього міста. Над його колискою ще гриміло відлуння недавніх політичних переворотів, революцій, гучних соціальних деструкцій, трощення світоглядних засад, яких судилося зазнати чи не кожному європейцеві. А вже на обрії зловісно кривавилась заграва нової війни, що в подальшому і визначила поетове страдництво. До того безперервним і сумлінно заглибленим було навчання - у Чернівецькому приватному педагогічному закладі, у школі сіо-ністських організацій (там не треба було платити), в румунському православному ліцеї та прогресивному на той час ліцеї імені воєводи Михая. Уже змолоду він починає розпізнавати шедеври класики, зокрема єврейської, духовно зближує себе з багатьма сподобленими йому авторами. Заполонений жагою пізнання, щедро обдарований і вольовий юнак деякий час навчається на медичному факультеті університету у французькому місті Турі, згодом переходить у нововідкритий уже радянською владою Чернівецький університет, де в різні періоди студіює романістику та англійську філологію. Та невдовзі і сюди вриваються руйнівні смерчі війни. Фашистський геноцид знищив його батьків, вивезених у катівні за Південний Буг. Він теж стає в'язнем гетто, потім - таборів смерті. Лише дивом уникає газової камери. Пізніше, не в змозі подолати туги за рідними та близькими, в очікуванні нових поневірянь та репресій, що вже починалися з поверненням радянської влади, двадцятип'ятилітнім юнаком він виїздить до Румунії, потім - короткочасне перебування в Австрії і, врешті, - прорив до Парижа, який прийняв його душу і тіло вже навіки... Страждання та болі гостро вражали людину й поета. І все ж, може, й завдяки такій долі - як опір світлого духа темним силам - на тому апокаліпсисі зроджувалась і творилася в ньому квітка поезії. За життя він видав небагато - як на сьогоднішні кількісні показники - всього сім збірок, що засвітилися, ніби його семисвічник, запалений горем і радістю для вічності поколінь. На люди вийшли вже від початку цілком зрілі монологи поетової душі: "Пісок із урн" (1948), "Мак і пам'ять" (1952), "Від порога до порога" (1955), "Мовні грати" (1959), "Троянда нікому" (1963), "Переведення подиху" (1967),"Сонячні ниті"(1968). Невдовзі після того, як поет у квітні 1970 року самопогубився в Сені, побачили світ ще дві його книжки з архівів: "Диктат світла" (1974), "Рештки снігу"(1971). Складність довколишньої дійсності витворила і непростоту поетичних висловлювань. Звідси - багатоповерхові нашарування підтекстів і нюансів - аж до спенсерівського непізнання світу. Але сучасники зрозуміли Целана і вважали появу кожної нової збірки поета визначним літературним явищем. В Україну, тобто на рідну батьківщину, де проминула половина його життя і написані знані тепер усім цивілізованим народом твори, де було найсвітліше кохання і найстрашніше горе, до того краю, який він любив і завжди пам'ятав, і звеличував у своїх творах, до меридіана свого серця Пауль Целан прийшов значно пізніше. І все ж духовне царство не має кордонів: Целан таки приходить до земляків. Спершу його перекладає поет-академік Микола Бажан для журналу "Всесвіт". З'являються Целанові вірші також в інтерпретаціях ряду інших авторів... Неймовірно важко повторити енергію і темп його вірша у мелодиці та образно-стильовому вираженні іншомовного тексту, що сповільнює повернення Целанового слова в рідну Україну повною мірою.
... Десятки літ темніє у небо жорстока хвиля Сени, що поглинула вимученого і ви-стражданого на житейських тернях видатного буковинця. Гойдає та хвиля єдино-єдину зірку: нетлінний відсвіт поетового серця, що вивільнився з потоку річки і небуття, щоб засвітити своїми словами навічно. Фуга його смерті облетіла усі сторони світу як заклинання і пророцтво заперечень чорним стихіям, а найбіліша квітка оптимізму світиться людям на всіх обріях - то любов і надія. Віра між ними така крихітна, що може вмістити тільки слово або зітхання. Пауль Целан трагічно відтворив руйнівну епоху і переконав сущих на землі, що квітка життя, навіть у найчорнішому вінку приреченої дійсності, проросте чисто і переможно, бо йде від любові, якою і ми покликані у цей світ...
Віталій Колодій


  • Меридіани серця

Слідами пауля целана в парижі

Восени 2006 року мені пощастило знову побу- вати в столиці Франції й відвідати деякі місця, пов'язані з перебуванням у цьому місті нашого знаменитого земляка Пауля Целана. Найзнаковішою подією стала зустріч із його сином Еріком, влаштована моїми добрими паризькими знайомими Бертраном Бадію, викладачем Еколь Нормаль Сюпер'єр та Івом-Марі Дубле, відповідальним працівником Національної Асамблеї Франції. Зустрілися ми у кафе "Ла Марса" на вулиці Гей Люссака, 47. Ерік справив на мене приємне враження - спокійний, мовчазний, лише зрідка приставав до бе-сіди. Одягнений у джинси, пуловер темно-синього кольору. Часто палив. Я описую це так детально через те, що мені розповідали різні нісенітниці щодо його зовнішнього вигляду, поведінки тощо. Між іншим, я був першим українцем, до того ж ще й з Чернівців, з котрим він погодився зустрітися. Бесіда стосувалася батька, матері, взаємин між сином і матір'ю, які були досить складними, а ще - творчості обидвох, а також виставки "На мосту років: П.Целан - Ж. де Лестранж", яка відбулася 2004 року у Мадриді. Попрощавшись з Еріком Целаном, Б.Бадію запросив мене до Фонду П.Целана на вулицю д'Юльм, розташованого в Еколь Нормаль Сюпер'єр. Сам офіс невеличкий, вщерть заповнений творами П.Целана та книгами про його творчість. Гостинний господар показав мені деякі документальні архівні речі, зокрема російсько-німецький словник 1956 року, коментарі, зроблені поетом в деяких книгах власноруч. Б.Бадію, котрий знав особисто дружину поета Ж. де Лестранж і доглядав її хвору до останніх днів, є, власне, розпорядником-видавцем творчої спадщини П.Целана, найближчою особою Еріка. До речі, основні фонди поета знаходяться в Німеччині (Марбах), хоча деякі матеріали залишилися в Еріка і Бертрана. У помешканні Е.Целана зберігаються картини матері - Ж. де Лестранж, які за своїм стилем та манерою немовби віддзеркалюють поезію П.Целана. Відвідали ми також аудиторію імені П.Целана, розташовану поруч із аудиторією імені С.Беккета, внутрішній дворик, де часто любив прогулюватися поет... Розмовляли і про деякі речі, пов'язані з майбутньою виставкою у Чернівцях (до слова, виставка під назвою "Юність славетного злету - П.Целан-поет із Чернівців" була розгорнута у художньому музеї в жовтні 2008 року і стала справжньою окрасою святкування 600-літнього ювілею міста). Від Б.Бадію я довідався, що П.Целан не бажав, аби син був білінгвом. Мабуть, через це Ерік не володіє німецькою мовою. Натомість Ж. де Лестранж вивчила німецьку, щоб читати твори свого чоловіка. Взагалі це була чудова жінка, котра мала певний комплекс перед чоловіком. Вона виконала величезну роботу щодо систематизації та впорядкування творчої спадщини П.Целана. Складні стосунки між сином та матір'ю пояснюються її занадто вимогливим ставленням до нього. Б.Бадію також зазначив, що в житті П.Целана було багато жі-нок, до яких він був небайдужим. Це пригнічувало Жізель, яка гаряче кохала свого чоловіка. Останнім захопленням 49-річного поета була Іляна Шмуелі, колишня чернівчанка. 2005 року ви-йшла у світ книга "Листування між П.Целаном та І.Шмуелі" у французькому перекладі Б.Бадію. Від Б.Бадію я дізнався і про деякі підходи П.Целана до стилю своєї творчості. Часто він використовував атласи людини або різні археологічні документи. Його могла надихнути на творчість якась незначна дрібниця, якийсь камінь, і все це він пропускав через серце та розум. Таким чином, у своїй поезії він спирався на реалії навколишньої дійсності. Мені не пощастило відвідати всі місця, пов'язані з перебуванням П.Целана в Парижі та загалом у Франції. Однак навіть ці зустрічі переконали мене: хоч німецькомовний поет прожив половину життя у Франції, проте весь цей час відчував ностальгію за рідними Чернівцями і завжди вважав себе буковинцем.
Тарас Івасютин, завідувач кафедри сучасних іноземних мов та перекладу факультету історії, політології і міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича


Німецькомовний світ побачив листи Поета
Їхній адресат - колишній чернівчанин Густав Хомед.

Очікувалося, що книга “Мені потрібні Твої листи” мала бути презентована ще у вересневі дні. Cаме тоді у Чернівцях відбувався Міжнародний поетичний фестиваль "MERIDIAN CHERNOWITZ". Видавець листів, провідна дослідниця творчості Пауля Целана Барбара Відеманн була заявлена у програмі великої літературної події як спеціальний гість заходу. Вже на презентації вона повідомила про те, що з певних причин книга друком не вийшла, однак найближчим часом цю ситуацію буде виправлено, й книга може з'явиться не лише у руках поціновувачів таланту одного з найзагадковіших поетів двадцятого сторіччя, але й у європейських книгарнях. Нині видання вже побачило світ. У Чернівцях одним із перших його отримав знаний науковець, перекладач та дослідник творчості багатьох забутих і стертих зі скрижалей історії літературних імен Петро Рихло.
- Досі Барбара Відеманн встигла видати вже чимало з творчості Целана, - говорить науковець. - Свого часу її стараннями навіть вийшло повне зібрання віршів поета в одному томі. Він вміщував у собі тисячу сторінок, надрукованих на надзвичайно тонкому цигарковому папері. Крім того, пані Барбара неодноразово виступала видавцем чи співвидавцем прози зі спадщини письменника, його листування з відомими людьми. Що ж до виходу цієї книги, то, певною мірою, вона з'явилася дещо несподівано. Але саме це видання відкриває нам нові грані життя і творчості письменника, котрий у цих листах є надзвичайно відвертим. Саме з них ми отримуємо інформацію про ранні етапи життя поета на чужині про які жоден інший документ поінформувати не може. Це листування охоплює за своїм часовим виміром найбільший період з усіх листувань Целана. Адже розпочалося воно у 1938 році - напередодні Другої світової війни, коли і Пауль Целан, і його вірний чернівецький товариш Густав Хомед були ще зовсім молодими. Останні листи, представлені у книзі, датовані 70-м роком минулого століття. Про що вони? Це - спільні спогади про юність, яка пройшла у Чернівцях, про навчання у гімназії та про шкільних друзів. А ще - про гіркі реалії часу, в якому їм обом судилося жити. В окремих листах Пауль описує перші враження від Франції, дивовижну архітектуру місцевих храмів, але разом з тим і про свою нестерпну самотність та гіркоту втрат. Щирим у своїх листах до поета є і Густав Хомед. Петро Рихло розповідає про нього як про надзвичайно талановиту людину, котра так і не змогла, володіючи шістьма іноземними мовами та добре знаючи історію культури та літературу, зреалізувати себе. Дати на останніх конвертах свідчать: листування тривало фактично доти, доки не знайшов свою смерть у водах Сени.
ВАРТО, АБИ У нас З'ЯВИВСЯ НЕ ПРОСТО МУЗЕЙ, А ЛІТЕРАТУРНИЙ ДІМ ПАУЛЯ ЦЕЛАНА
Свого часу у місті було озвучено ідею щодо створення музею видатного поета. "Чернівці" поцікавилися думкою нашого співрозмовника. Петро Рихло:
- На мою думку, це повинна бути якась живіша форма донесення творчого спадку Целана до сучасників, аніж просто організація музею. Особисто я бачу цю ідею у дещо ширшій перспективі - як Літературний дім Пауля Целана. Звичайно, у ньому мала би бути експозиція, присвячена поету. Водночас її могли би доповнювати експозиції й бібліотеки всіх тих авторів, які, на той час, входили до оточення Пауля Целана. Адже він не з'явився сам по собі: існувала атмосфера, певне літературне підгрунтя. І це треба явити світові. Бо якраз це є дуже цікаво для тих, хто знає чи має намір дізнатися про творчість Целана. Я думаю, що тут мають бути зібрані набутки відомих постатей літератур інших національностей. Створення такого дому було би найефективнішою формою пропаганди творчості буковинських літераторів, котрі є на сьогодні, по суті, нашим культурним капіталом. І люди, які їдуть до нас з-за кордону, добре орієнтуються у тому, що Чернівці, передусім, місто літературне.
Лариса АРТЕМЕНКО


Дитячий світ дорослими очима
У Чернівцях виставилися німецькі ілюстратори.

Захід відбувся з ініціативи Гете-Інституту. До його проведення також активно долучилися науковці Фонду імені Роберта Боша та учасники українсько-німецького культурного товариства при центрі "Gedankendach", що діє в Чернівцях. Мандрівну експозицію ілюстрацій до дитячих книжок можна буде споглядати у виставковому залі на вулиці Івана Франка до кінця листопада. Потім виставка подорожуватиме й іншими регіонами України, зокрема до Івано-Франківська, Одеси та Харкова. Усі роботи, за словами організаторів, - виставкова вибірка факсиміле, що мандрує світом з 2006 року, відтоді, як оригінали ілюстрацій можна було побачити на великій виставці у всесвітньо відомому Тройсдорфському музеї ілюстрованої книги у Німеччині.
"Аби у глядачів з’явилася можливість для безпосереднього знайомства з художниками, ми запропонували їм вибрати по п'ять робіт з однієї книжки, яка особливо припала до душі", - розповідають співробітники музею у Тройсдорфі.
"Вікова категорія ілюстраторів виглядає досить строкато, тобто серед них є і зовсім молоді художники, і цілком зрілі", - додають їхні українські колеги. До Чернівців на презентацію помітної у мистецькому житті міста події прибула одна із художниць, роботи котрої теж експонуються на виставці, - Фруеріке фон Феллерманн.
- Ця виставка - своєрідний погляд на дитячий світ дорослих людей, які, зрештою, теж колись були дітьми, - зазначила вона у розмові з "Чернівцями".
- Але, очевидно, треба розуміти і, головне, щиро любити дітей, аби займатися цим ремеслом…
- Це обов'язкова умова для професії, яку вибрала я і мої колеги. Але разом з тим, хотіла би зауважити, що з роками це покликання захоплює тебе все більше і більше. Ось на виставці, яку презентуємо, віковий діапазон художників надзвичайно різнома-нітний: є навіть такі, котрим за 60. Але вони люблять і те, що роблять, і тих для кого це роблять…
- Ви пам'ятаєте першу книгу, яку Вам довелося проілюструвати?
- Так, пам'ятаю. Перша книга, над якою я працювала як художник, була аж ніяк не дитяча. Адже ілюструвала твір Солженіцина "Один день із життя Івана Денисовича".
- Чи вдалося Вам ознайомитися з українськими дитячими книжками? Ви вже маєте уяву, що читають сучасні діти в Україні і як ці видання ілюстровані?
- Фактично я не знайома з дитячою літературою, яка видається в Україні. Але напередодні презентації встигла побувати на зустрічі з буковинською дитячою письменницею фрау Ольгою (Савченко-Гнатюк - авт.) у "Literatur Cafe" і побачити її окремі роботи, відповідно, й ілюстрації в них.
- Фройлен Фруеріке, наскільки міцними зараз у сучасній Німеччині є позиції друкованої продукції і не лише дитячої? Чи не витісняє її книга в електронному варіанті? Наприклад, в Україні такі тенденції стають доволі помітними.
- У Німеччині така проблема теж відчувається. Книги в електронній версії стають дедалі популярнішими, а позиції на ринку - міцнішими. Але думку про те, що з часом друкована книжка як об'єкт може зникнути взагалі, не поділяю. Кажу вам це абсолютно впевнено і не лише як художник, а й як видавець. Людина, котра розуміє усю цінність друкованої книги, ніколи не перестане купувати і читати її.
Лариса АРТЕМЕНКО

Грані життя

  • як поживаєш, чернівчанине?

«Усе мені дозволено, та не все корисно»


- Отче Миколаю! Коли я бачу молодого церковнослужителя, у мене завжди виникає запитання: чому він обрав не які-небудь новітні технології, а Храм Божий?
- Таке питання - завжди складне. І часто я сам собі його ставлю… Скажу відразу: я не походжу з родини священиків. Але я з тієї родини, в якій довірливі стосунки між близькими людьми завжди були на першому місці, в якій поважали традиції, а вихованню відводили не останню роль. Запитайте мене, в якому віці я почав молитися чи коли вивчив "Отче наш". Не скажу! Бо скільки себе пам’ятаю, стільки все це було в моєму житті. Єдине, що знаю достеменно, - шлях до Бога я прокладав разом з бабусею Галиною Прохорівною. Це вона водила нас із сестрою до церкви, це від неї я збагнув, що все божественне - живе і дієве, це вона, як ніхто, зраділа, коли я вирішив стати священиком. Хоча, здавалося б, школу закінчив із золотою медаллю, був призером багатьох олімпіад і, на чиюсь думку, мав би обрати іншу стезю… Пригадую, ще шестикласником у творі на тему: "Ким я хочу бути?" зізнався: "Священиком!" А ще пам'ятаю біль свого серця, коли не отримав Похвальної грамоти, хоч був відмінником. Причина витала десь у повітрі: мовляв, яка може бути відзнака, якщо учень ходить до церкви! Місто наше - Червоно-град - невелике, всі про всіх усе знають. А надворі якраз стояли вісімдесяті роки…
- Вам лише - 31, а вже маєте такі поважні титули: кандидат богословських наук, доцент, протоієрей, завідуючий богословським відділенням філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету. З чого все розпочиналося?
- З Київської духовної семінарії. Крім мене, туди вступало 135 юнаків. Конкурс витримали лише 70, а закінчили всього-на-всього 30… Як кажуть, цифри говорять самі за себе. До слова, мене зарахували відразу на другий курс. А іспит я складав самому патріархові. І ось після рідної домівки опинився у навчальному закладі закритого типу. Важко було. Доводилося призвичаюватися і до строгих правил, і до незвичного (не маминого!) харчування. Це сьогодні я вже знаю, що каша на сніданок - корисно, а тоді… весь час хотілося їсти. Піднімали нас о сьомій ранку, відбій - о 23.00. А посередині - молитви, заняття, самопідготовка. І вперше після вступних іспитів приїхав додому аж на Покрову. Те, що далі навчатимуся у Київській духовній академії, навіть не обговорювалося - інакше і бути не могло. Тим більше, що в дипломі семінариста не мав жодної четвірки. І хоч залишалася та сама суворість, той самий непростий побут, чотири роки академії видалися набагато легшими. Напевне, призвичаївся. Навіть знаходив час на музеї, виставки - де-де, а у Києві є що дивитися. Особливо у старому місті. Взагалі, якщо оглядатися назад, то у столиці я не тільки навчався - там мені відкрився новий світ. Я ніби піднявся на вершину, з якої побачив те, чого раніше ніколи не знав і не бачив.
- Отже, Львівщина - Ваша мала батьківщина, Київ - новий світ. А що для Вас Чернівці?
- Моя бабуся завжди повторювала: "Та сторона мила, де мати народила". Тому Червоноград, звичайно, поза конкурсом. З нього все розпочиналося… Навіть власна сім’я, адже дружина Наталія теж родом з цього міста. А в Чернівці я потрапив за розприділенням академії. (Між іншим, усе сталося за один місяць - захист кандидатської дисертації, одруження, висвята спочатку на диякона, а потім на священика.) Перше враження (яке з роками абсолютно не стирається!) - у це місто не можна не закохатися. Воно має своє, особливе, обличчя. Я би сказав, аристократичне. І де ще цілий шмат історії може вміститися на 40 метрах однієї вулиці? А резиденцію митрополитів вперше побачив пізно ввечері - вона видалася мені і величною, і велетенською водночас. У Чернівцях - уже восьмий рік, і щодня відкриваю для себе щось нове.
- І тільки хороше?
- Найперше хороше. А недоліки, звісно, теж помічаю. Боляче, коли Чернівці австрійської пори нищаться євроремонтами. І якщо далі так піде, то такі, як моя п'ятирічна донечка, виростуть і вже не побачать цієї неповторної краси.
- Ви здобували освіту у столиці. А як Вам працюється на Буковині?
- Національний університет - це другий після Києва світ, який я відкрив для себе. Світ науки. Насправді я продовжую навчатися, тим більше, є з кого брати приклад, є на кого рівнятися. Щодня захоплююся своїми старшими колегами, адже вони - люди, одержимі наукою. Правда, конкретних прізвищ не називатиму. Свідомо. Бо всіх не перерахуєш, а хоч когось образити неувагою не смію.
- А що можете сказати про своїх студентів? Вони Вас більше радують чи засмучують? До того ж цікаво, хто сьогодні навчається на богословському відділенні?
- На превеликий жаль, іноді до нас ідуть через малий конкурс. І частенько - діти з бідних та багатодітних сімей. Але й це не є головною проблемою. На своїх лекціях я весь час студентам наголошую: кожен з вас чинить злочин проти самого себе, так байдуже втрачаючи час. Нинішня ж молодь нічого не читає - її взагалі не цікавить класична література. На першому плані - Інтернет. Хоча й Інтернет буває різний, а всіх вабить один-єдиний сайт - "Однокласники". А раз не читають, то й не вміють висловити власної думки. Більше того, чи не на кожному кроці доводиться чути ненормативну лексику. Я часто думаю: хіба таким місце у цих святих стінах?..
- Невже все так погано у нашому домі?
- Ні, що ви! Є й беззаперечні плюси. Приміром, готовність моїх підопічних до дискусії. Часом я по-доброму заздрю їхній радикальності. Ми такими не були, нас увесь час стримували то делікатність, то сором'язливість. Та й умови, в яких вони живуть, навчаються, мають спонукати до кращих вчинків. А не навпаки…
- Ви нарікаєте (і нарікаєте справедливо), що молодь сьогодні цурається книги. А що читаєте Ви?
- Можна я розпочну з того, чого я не читаю ніколи? Не читаю модної літератури - "Гаррі Поттера", "Алхіміка" Коельо. А на фахові видання коштів не шкодую. Це в мене від мами, котра ніколи не заощаджувала на книгах. Обожнюю досліджувати вчення сучасного грецького богослова Христаса Яннараса. Залюбки переглядаю підбірку житейських історій на релігійну тематику в одній із центральних газет.
- І коли Ви відкриваєте ту саму газету, не можете не бачити всіляких політичних новин. Або коли вмикаєте телевізор, чи не на кожному каналі чуєте виступи політиків. А як реагуєте?
- Усе бачу, все помічаю, але не переймаюся. І студентам завжди кажу: політика для священика має стати табу. А коли дізнаюся, що хто-небудь зі служителів церкви агітує за ту чи іншу партію, обурююся не на жарт. Це ж - бруд, від якого хочеться відмежуватися.
- Побоююся Вас образити, але дуже цікаво, чи завжди у молодого, як Ви, священика вистачає досвіду, аби дати вірянину пораду щодо тієї або іншої життєвої проблеми?
- А чому ви вирішили, ніби місія пастиря - лише давати поради? Зерно ще й у тому, що ми повинні вміти слухати. І навіть уже від одного того, що людина прийде у Храм Божий, запалить свічку і розповість про свої біди, ті біди вже не видаватимуться такими жахливими. Буває, я сам, коли тяжко на душі, можу зайти у церкву і просто там посидіти…
- …А мені завжди здавалося, ніби священнослужитель - людина особлива, не така, як усі...
- І що на душі у нас не буває тяжко? Ми - такі ж, як усі. Хіба що заборон у нас більше.
- Яких саме?
- На ваше запитання відповім словами Святого апостола Павла: "Все мені дозволено, та не все корисно". Для прикладу, я міг би піти на передноворічну корпоративну вечірку, куди мене весь час запрошують. Але ж її проведення припадає на передріздвяний піст. А постів я не лише дотримуюся - я їх люблю. Бо в ці дні примушуєш себе зупинитися, поміркувати й оцінити власне буття. А ще живеш в очікуванні чогось світлого та чистого. Божественного, як казала моя бабуся.
Надія ПОЖАРУК
Фото автора

Інформація

  • у нас гостювали

Богдан Ступка, художній керівник Київського академічного театру імені І. Франка, видатний український актор

Завітав він під час гастролей театру у Чернівцях, мав розмову з редакційним колективом і зробив запис у Книзі почесних гостей часопису:
Славні творці газети славного міста! Радий був зустрітися з вами, почути мудрі думки й побажання нам, акторам. У Чернівці я залюблений здавна. Тут завше витав високий дух творчості, людської взаємоповаги і толерантності. Усі ці риси притаманні й вам, панове журналісти! Зичу вам крокувати з цими чеснотами й надалі, торуючи дорогу в майбуття!”
Богдан Ступка


  • наш голос почули

Владний резонанс

Торік газета з допомогою читацького активу здійснила цікавий пошук, а саме виявила зниклі в радянські часи з-під стін Вірменської церкви скульптури Святих апостолів Петра і Павла. Редакція та фахівці запропонували міськраді повернути їх на своє історичне місце. І до нашого голосу прислухалися. Скульптури було встановлено там, де вони перебували раніше. З їхньою появою місцина в центрі міста набула свого первісного вигляду. Це той випадок, коли журналісти б’ють у дзвін, а влада прислухається до його резонансу. І таких випадків можна назвати чимало. Зокрема, так було й з кованими виробами на вулиці Лесі Українки, які перебували в занедбаному стані. Та після газетних публікацій їх відреставрували й тепер вони знову постали перед чернівчанами та гостями міста у всій своїй красі. Отже, спрацював давній девіз Чернівців: "Yіrівus unітіs" - "Спільними зусиллями".


  • ми відслідковували

ЗРОСТАННЯ БУКОВИНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ

Газета постійно інформувала своїх читачів про те, як представники нашого політичного бомонду утверджуються у своїх нішах, як зростає рейтинг їхньої популярності. Неодноразово світився на наших шпальтах і керівник "Фронту змін" Арсеній Яценюк. Він охоче спілкувався з нашими журналістами, ділився своїми роздумами про український політикум та реалії сьогодення.

Міське перехрестя

Райони визначилися з владною верхівкою


ШЕВЧЕНКІВЦІ ЗАЛИШИЛИСЯ ЗІ СВОЇМ ЛІДЕРОМ
24 листопада відбулася перша сесія Шевченківської районної у м. Чернівцях ради. Голова Шевченківської районної у м. Чернівцях виборчої комісії по виборах депутатів Шевченківської районної у місті Чернівцях ради VI скликання М. Нетребюк в урочистій обстановці вручив посвідчення та значки народним обранцям районної ради чергового скликання та побажав їм плідної праці на ниві покращання життя мешканців району. На першій сесії вкотре надано довіру і обрано головою ради Михайла Дмитровича Пазюка. Вибоча комісія вітає Михайла Дмитровича з черговим головуванням у райраді та бажає йому подальшої, не менш активної, праці задля розквіту територіальної громади району.
САДГОРА КОНЕЙ НА ПЕРЕПРАВІ НЕ МІНЯЛА
23 листопада голова Садгірської районної у м. Чернівцях виборчої комісії по виборах депутатів Садгірської районної у м. Чернівцях ради VI скликання І.І.Товт урочисто вручив посвідчення та значки народним обранцям районної ради чергового скликання і побажав їм невтомної праці на теренах поліпшення життя територіальної громади району. Новообрані депутати у виборі голови ради практично були одностайні - головою Садгірської районної у м. Чернівцях ради вдруге обрано Юрія Івановича Бурегу. .
ПЕРШОТРАВНЕВИЙ – З НОВИМ ОЧІЛЬНИКОМ
24 листопада відбулася перша сесія Першотравневої районної у м. Чернівцях ради. На сесії голова Першотравневої районної у м. Чернівцях виборчої комісії по виборах депутатів Першотравневої у м. Чернівцях ради VI скликання А. Толмачов вручив посвідчення та значки новообраним депутатам районної ради та побажав їм наснаги і сил для вирішення злободенних питань територіальної громади району. На першій сесії головувати у раді на період сесій VI скликання більшістю голосів депутати доручили Мельничуку В.А.
ПОРТФЕЛІ ПОДІЛЕНО!
Шановні голови рад і народні обранці, час за роботу!


Житейські новини столиці Буковини


Бухарест повіншував Чернівці
У столиці Румунії відбулася виставка старовинних поштівок, серед яких - розділ, присвячений Чернівцям. Свій доробок репрезентували тамтешні колекціонери, у приватних збірках котрих є поштові картки з видами нашого міста. Свого часу ми мали нагоду бачити дещо з приватних колекцій румунських збирачів філокартистки у Чернівцях під час виставки в обласному краєзнавчому музеї.
МІСТ ЗАКОХАНИХ СПРАВИВ НОВОСІЛЛЯ
У парку Шевченка з'явився ще один атрибут для одержимих любов'ю юнаків і дівчат. Виготовили його ковалі під час відзначення Дня нашого міста й назвали містком закоханих. Встановили цю символічну декоративну річ поблизу пам'ятника закоханим серцям. Міст вже апробували пари, котрі минулого тижня зареєстрували шлюб в Палаці щастя. На бильця моста закохані чіпляють колодки, ключі від яких викидають у паркове довкілля - може, хтось віднайде їх і послідує прикладу наречених. Дехто замість колодок пов'язує весільні рушники. З моста подружні пари випускають у піднебесся білих голубів, які вважаються символами кохання. Отже, на мосту народжується нова обрядовість. Час покаже, що з неї приживеться, а що відсіється. Вночі тут почали тусуватися ті, хто лише спізнав смак першого поцілунка.
НЕ ПЕРЕВЕЛИСЬ СКАРБИ
Минулого тижня чернівецький школяр Микола Буджак, граючись у стінах старого покинутого дому на вулиці Кармелюка, натрапив на металеву коробку, наповнену старовинними монетами. Золота серед них не було, зате не обійшлося без монет рідкісних. Особливу цінність становили давньоримські грошові знаки, котрі рідко подибуються на території Буковини. Була серед знайденого і давня пряжка, оздоблена дорогоцінними самоцвітами. Розшуканий скарб Микола збирається передати одному з чернівецьких музеїв. А його приятель знайшов минулого тижня у гравійних покладах на березі Пруту уламок бивня доісторичного мамонта та фрагмент черепа цієї вимерлої істоти. Як бачимо, скарби ще не перевелися. Тому не варто втрачати надії на пані Удачу та вперто торувати стежку пошуку!
ТРУБА ДІЛО!
Недавно, добряче нажлуктавшись оковитої, самотній буковинець молодого віку вирушив на пошук героїки подвигів. По дорозі знайшов уламок труби і заходився трощити вивіски на офісах та закладах підприємців. Наблизившись до міськради, гепнув своєю зброєю ще й по її вікнах.Та правоохоронці вирахували зловмисника і посадили його до буцегарні. Після процедури слідства справу передали до Шевченківського райсуду, щоби той оцінив вчинок нічного месника. Присуд винесено такий - погромник рік відбуде за гратами, а заодно й відшкодує збитки потерпілим. До честі, він визнав себе винним, погодився з вироком та поклявся, що більше за трубу не братиметься, бо та витівка йому дорого обійшлася.


  • Mіськвиконком інформує


ПРАЦІВНИКИ САНЕПІДЕМСТАНЦІЇ ВИЯВИЛИ ПОРУШНИКІВ
У рамках проведення осіннього місячника санітарної очистки та благоустрою міста працівниками міської санітарно-епідемічної станції було перевірено 523 об’єкти (202 - в Шевченківському, 197 - в Першотравневому, 124 - в Садгірському районах). За результатами перевірки було направлено 369 приписів. За порушення санітарних правил утримання території оштрафовано 54 посадові особи, в тому числі 7 начальників ЖРЕПів (№4, 6, 7, 9, 15, 17, ПП"Санітарія). Під час проведення місячника санітарної очистки та благоустрою всі громадські криниці міста були прохлоровані (10 - в Шевченківському районі, 22 - в Першотравневому, 24 - в Садгірському). Як повідомляє головний лікар МіськСЕС Сергій Торський, сьогодні залишається невирішеним питання несанкціонованого вивозу побутових відходів та будівельного сміття мешканцями приватного сектору, організаціями та підприємствами міста на береги малих річок та річки Прут.
РАЙОНИ МІСТА ПРОЗВІТУВАЛИ ПРО РОБОТУ
Під час проведення осіннього місячника санітарної очистки та благоустрою в Першотравневому районі міста був виконаний значний обсяг робіт. В належному санітарному стані підтримується прилоткова частина доріг та прибудинкова територія будинків місцевих рад на 78 вулицях та 93 дворах. Вивезено 1401 м куб сміття та твердих побутових відходів, 508 м куб. змету. Задіяно понад 60 одиниць техніки та близько 1200 осіб для прибирання, ліквідовано 126 стихійних сміттєзвалищ. Прибрано 37 дитячих та спортивних майданчиків, прибрано сквери та зелені зони на вул.Садовського-Сагайдачного, Шкільній-Головній, Шолом-Алейхема-Сагайдачного, Гагаріна, Білоруській, Лубенській, Зеленій, Л.Кобилиці, 80. Упродовж місячника благоустрою складено 47 адміністративних протоколів на суму 12750 грн. У Садгірському районі за підприємствами, організаціями та установами закріплено відповідні вулиці та зони відпочинку. Прибрано сквери та зелені зони на вул.Галицький шлях, Заводській, Коломийській, М.Тореза, І.Підкови, Перемоги, Хотинській, В.Александрі, Каштановій, Учительській, Надрічній, Вересневій. За участю учнів ЗНЗ №19, 34, 37, 38, 39 прибрано прилеглі території шкіл та берег річки Прут. Висаджено 55 дерев та декоративних кущів, знесено 48 аварійних дерев. Прибрано 20 дитячих та спортивних майданчиків. Ліквідовано 25 стихійних сміттєзвалищ. Складено 45 адмінпротоколів на суму 15300 грн, 75 актів та 512 попереджень. Відремонтовано та приведено до належного стану 82 павільйони громадського автотранспорту та встановлено один новий. Для ліквідації сміттєзвалищ було задіяно 12 одиниць техніки та 235 осіб. Вивезено 750 куб.м твердих побутових відходів, 442 м куб. сміття та 472 м куб. змету. Знищено 287 бродячих собак. У Шевченківському районі впродовж місячника благоустрою ліквідовано 82 стихійні сміттєзвалища, прибрано 456 дворів, видалено 6 аварійних дерев. На площах Соборній, Центральній та Театральній висаджено 1250 кущів хризантем, на проспекті Незалежності - 1000 кущів троянд та 60 буксусів, на вул.Стасюка - 33 саджанці туй, на пл.Соборній - 11 саджанців туй та 20 кущів ялівцю. Приведено в належний санітарний стан 74 дитячі та спортивні майданчики, прибрано 27 підвальних приміщень. Прибрано 4 парки: ім.Ф.Шіллера, Ю. Федьковича, Т.Шевченка, Жовтневий, вісім скверів. Впорядковано пустир у пров. Коровійському, береги р.Клокучки (від вул.Гагаріна до вул.Зарожанської), три кладовища (вул.Золочівська, Центральне, вул.Лозівська). Приведено в належний санітарний стан 89 зупинок громадського транспорту. На вул. Горіхівській облаштовано два нові павільйони для очікування транспорту. Закінчуються роботи з облаштування ще двох павільйонів на вул.Червоноармійській, 54 та вул.Південно-Кільцевій, 29. Введено новий маршрут з вивезення ТПВ в спецпакетах, який охоплює вул. Вашківську, Степового, 1, 2, 3-й провулки Степового, вул. Іліуци, пров.Іліуци, вул.Альпійську, Кисилівську, пров. Сочинський та вул.Глибоцьку. Під час проведення місячника санітарної очистки та благоустрою було задіяно 62 транспортні засоби, понад 2500 осіб, вивезено 1718 м куб. сміття, гілля, листя. За порушення правил санітарного стану та благоустрою на території району притягнуто до відповідальності 125 осіб. Продовжуються роботи з наведення належного санітарного порядку та благоустрою міста.

Реклама

дизайн сайту: Олександр Лиходід

Вихідні дні - разом з нами!

X